Життя не зупинити

Аня Завертайло, Меліса Садик та Дар’я Коломієць про війну, бізнес та сили рухатися далі

Життя треба жити. Навіть у війну. Кожна чашка кави, кожен робочий e-mail, кожен виклик таксі, кожне ранкове нанесення макіяжу — все це допомагає країні рухатися далі та наближає день великої перемоги.

Навіть у часи Другої світової війни жінки вбиралися в сукні та фарбували губи червоною помадою, демонструючи свій сміливий спротив та віру в майбутнє. Сучасні українки не менш героїчні, і їм теж є про що розповісти світові.

У рамках проєкту #ЖиттяНеЗупинити, який запустила компанія Watsons*, ELLE.UA поспілкувався з трьома жінками, внутрішня сила яких вражає та надихає. Співзасновниця ресторанів організовує приготування обідів для військових, маркетологиня передає авто до ЗСУ, а діджейка записує щоденники війни. Водночас кожна з них знаходить час для щоденних ритуалів, які допомагають не здаватися. Тому що #ЖиттяНеЗупинити.

«Ми вирішили нагадати усім жінкам, чиї хоробрі серця надихають наших захисників, що #ЖиттяНеЗупинити»

Долучитися до флешмобу

аня завертайло

співзасновниця кондитерської Honey Café та пекарні «Завертайло»

#Життя

Як війна змінила моє життя

Ми мали крутезні плани з розвитку на цей рік: збиралися будувати новий заклад, розширити власне виробництво, створити лінійку нових продуктів та напоїв, вдосконалити сервіс, сайт та доставку, попрацювати над дизайном упаковки та ще купу всього. Війна повномасштабно змінила пріоритети, цілі та навіть деякі цінності. Бо ми і так мали велику любов до своєї держави, але з початком війни усвідомили, що саме ми і є частиною держави, тому включилися в допомогу країні — як фізичну, так і фінансову.

Війна
та бізнес
#ЖиттяНеЗупинити

Про роботу власного бізнесу в умовах війни

Спочатку ми відкрили двері пекарні «Завертайло» на Подолі, щоб напувати кавою воїнів ЗСУ та людей, які залишилися в місті й мали потребу відчувати хоч якусь підтримку. А ще тому, що наші «завертайлики» виявилися дуже сміливими, навіть трохи відчайдушними працівниками, які забажали ходити на роботу будь-що. За це їм велика шана та подяка. Honey Café відкрився трохи пізніше, але все одно ще за дуже небезпечних обставин. Наше виробництво не зупинялося, там ми з самого початку працювали невеликою командою, щоб передавати обіди в ЗСУ, лікарні, дітям в «Охматдит».

Де я черпаю сили для допомоги іншим

Наші сили — це жага до перемоги. А ще велика любов до свого народу, місцевості, традицій, до родини, всього українського, що ми плекали всі ці часи до війни та за що хочемо боротися до останнього.
Віра дає сили

Ритуали, які допомагають не падати духом

Це щоденний спорт, читання, навчання, терапія, спілкування з близькими. Тобто підтримка свого здоров’я — ментального, фізичного, інтелектуального. Займаючись цими справами з користю для свого оточення та родини, я справді врятувалася в перші тижні шаленого навантаження та стресу від усвідомлення факту війни, агресії, великих змін та жорстокості, яку чинили російські війська на нашій землі. Також я відновила свій марафон «Магічний пендель», де ділюся рекомендаціями щодо харчування, спорту та догляду за собою. Усі мої дівчата знову в строю, знову йдуть до свого ідеального тіла.

Що зроблю відразу після перемоги

Відкоркую пляшку найкращого шампанського зі своєї колекції, піду з ЯрВалу пішки на Хрещатик, по дорозі буду обіймати всіх, пригощати шампанським та цілувати асфальт.

Героїні проєкту #ЖиттяНеЗупинити — військовослужбовиці, волонтерки, лікарки, відважні дружини, мами та всі інші українки, які не втрачають жаги до життя, продовжують працювати та допомагати іншим.

Інтерв’ю з кількома такими жінками, які втікали від війни з Харкова, Ірпеня та Києва, а тепер допомагають нашим захисникам у волонтерському хабі Львова, дивіться за посиланням.

Дар’я Коломієць

діджейка, засновниця музичного додатку MusiCures App

Як війна змінила моє життя

Моє мирне життя було на рік уперед розписане чітким графіком діджей-сетів, ефірів, створенням електронної музики та альбому з власним проєктом TANTSURA. Усе це перевернулося з ніг на голову, тому що я з першого дня вирішила залишатися в Києві, а отже, ховалася в укритті. Мої будні стали зовсім іншими. Якщо раніше я за годину до сну відкладала телефон, зранку робила зарядку та медитувала, то сьогодні я буквально сплю з телефоном, постійно читаю новини. Перше, що роблю зранку, — питаю рідних і близьких, як вони, чи живі, чи все добре. Ніколи не думала, що житиму в такі часи.

Про запуск подкасту «Щоденник війни»

Перші 10 днів війни я жила в укритті з абсолютно незнайомими людьми, чула там різні історії. Там же я зрозуміла, що мені як тележурналістці за професією слід документувати війну. Для того щоб весь світ почув, як у центрі Європи у ХХІ столітті Росія вчиняє геноцид українського народу.

Спочатку я сама себе записала на диктофон телефону і розповіла, як я зустріла повномасштабне вторгнення Росії в Україну о 5-тій ранку, а потім попросила записати такий щоденник Джамалу, Ніну Гаранецьку з «ДахаБраха», Олексія Дурнєва та інших своїх знайомих. Потім я почала стрімити ці історії у своєму додатку MusiCures, в якому останні два роки ділилася різноманітною музикою з усього світу та робила підкасти про музику. Я вирішила використати цю платформу також для розповсюдження на весь світ виключно класної української музики, не поп-хітів із телепередач, а чогось відбірного, ліричного і не масового, але дуже крутого (як то фанк 70-х).

Згодом я зрозуміла, що «Щоденник війни» не повинен обмежуватися тільки моїм додатком, так він вийшов на всі підкастинні платформи: Apple Podcasts, Google Podcasts, Spotify, НВ-підкасти — а також на You Tube, де перекладається іноземними та жестовою мовою, а також субтитрується. Я вже маю 35 таких унікальних історій. Це наша новітня історія, яку ми пишемо прямо зараз.

Ритуали, які допомагають не падати духом

Зізнаюся, дуже довго мені було байдуже, що на мені та як я виглядаю. Мій фокус був зовсім на іншому. Та сьогодні в Києві сонячно, я прокинулася з радістю від того, що я просто прокинулася.

Вперше за місяці війни я вдягнула сукню, нафарбувала губи, і мені стало від того так приємно! Приємно знову відчути себе живою.

Долучитися до флешмобу може кожна — викладіть світлину з червоними губами (як символом незламності) та власною історією про те, що допомагає вам #ЖиттяНеЗупинити.

Долучитися до флешмобу

Де я черпаю сили для допомоги іншим

Мене вражають і надихають щоденники. Історія паралімпійця Ярослава Семененка, який два тижні провів в окупованому Маріуполі в підвалі, ділив із дружиною воду і дивився у вічі смерті. Історія телеведучого Євгена Синельникова, в якого окупанти в Бучі брали автограф під дулом автомату. Історія херсонської паралімпійської призерки з плавання Анни Гонтар, яка на візку тренувалася вдома з резинками, аби просто не збожеволіти. Історія Алли Мартинюк, військової волонтерки-красуні, яка збирає кошти на армію з 2014 року. Історія українців, які останні роки провели в Канаді, але з початком війни вирішили залишатися в Києві (бо любов до країни проявляється не тільки в комфортні часи).

Що зроблю відразу після перемоги

Плани змінюються з кожним днем. Але сьогодні я найбільше мрію обійняти усіх своїх близьких, рідних і друзів.
Хочу подивитися у вічі кожному воїну ЗСУ, подякувати їм і зіграти для них переможний сет з української музики на вінілі. Я хочу продовжувати любити і пишатися своєю країною.

Меліса Садик

власниця діджитал-агентства krasa.agency

#ЖиттяНеЗупинити

Як війна змінила моє життя

З’явилося більше відповідальності: перед собою, перед близькими, перед країною. Увімкнувся режим максимальної гнучкості: я швидко перекваліфікувала команду і себе. Моє маркетингове агентство krasa.agency безкоштовно консультувало підприємців, які вимушено закривали або переміщували свій бізнес. А команда, яка в мене відповідає за освіту, оновила навчальну програму, аби студенти пришвидшено проходили курс і змогли працювати за кордоном.

Я ж стала тримати інформаційний фронт: публікувала інформацію про допомогу, волонтерів, контакти, які рятували переселенців. Пізніше ми з татом запустили проєкт «Баггі VOLS»: почали створювати з нуля авто для ЗСУ. Зараз вже 10 таких баггі на фронті. Згодом з’явився благодійний фонд «Толока», де я виступаю медійною представницею. З бізнес-вумен перейшла до категорії «громадська діячка». І мені комфортно.

Про роботу БФ «Толока»

Ми — єдиний фонд в Україні, який підписав офіційний меморандум із Бучею та Ірпенем. Діяльність фонду відбувається за двома напрямками. Перший — гуманітарне забезпечення південних та східних регіонів, де тривають активні бойові дії. Другий — це допомога у містах, які пережили бойові дії та окупацію. Важко сказати точно, скільком людям ми допомогли, але з початку війни це, швидше, не десятки, а сотні тисяч. Тільки на Київську та Чернігівську області ми відправили 140 машин, а це приблизно 2800 тонн гуманітарної допомоги. Крім того, активно відвантажуємо на Схід: туди поїхало близько 50 тонн, і ми працюємо далі.

Де я черпаю сили для допомоги іншим

Мені достатньо прокинутися і зрозуміти, що я і мої близькі живі, бо нас бережуть ЗСУ.

Це мотивує рухатися далі та допомагати. Адже хлопці віддають свої життя за нас, за країну.

Ритуали, які допомагають не падати духом

Ранковий догляд за собою — запорука мого хорошого або принаймні спокійного стану. Я продовжую укладати волосся та робити макіяж. За ці 30 хвилин моя голова відпочиває. Так само спорт — скидаю весь негатив там і на пару годин повертаюся в життя, яке було до 24 лютого.

Що зроблю відразу після перемоги

Нормально виплачуся і видихну. То будуть сльози радості.

Компанія Watsons Україна також підтримує економічний фронт: наразі по всій країні працюють 288 магазинів та аптек мережі. Крім того, щоденно Watsons збирає гуманітарну допомогу для ЗСУ, ТрО, благодійних фондів, волонтерів, пологових будинків та внутрішньо переміщених осіб. Компанія зберегла усі робочі місця з відповідними виплатами, а своїм клієнтам надала можливість перераховувати бали з карток Watsons Club на потреби ЗСУ.

Соціальні мережі Watsons